Нашi Публiкацiї

19-05-2010

Формуючи дорожню карту до безвізового режиму для громадян України у відносинах з Європейським Союзом

Завантажити публiкацiю

Наразі не визначено термінів, коли громадяни України отримають право на вільне пересування Європою. Наявність візового режиму, подекуди обтяжливого, ще певний час перешкоджатиме міжлюдським контактам і слугуватиме очевидним фактором поділу Європи. В найближчому майбутньому кількість європейських народів, що живуть за візовим бар’єром Євросоюзу, суттєво скоротиться за рахунок Західнобалканських країн, і в ньому залишаться лише кілька пострадянськких східноєвропейських націй, включно з Україною. Цей факт не сприяє оптимістичним настроям і зумовлює закономірне розчарування в українському суспільстві, що наростає рік від року.

В той же час очевидно, що до безвізового режиму існує певний шлях, який складається з цілком конкретних кроків, і який має бути пройдений. І на відміну від минулих років, коли безвізовий рух для громадян України усією Європою розглядався хіба що суто в теоретичній площині, нині цей шлях є одним з принципових компонентів офіційного політичного діалогу між Україною та Європейським Союзом і розглядається як реальна перспектива. 

Вперше політичне зобов’язанння щодо перспективи безвізового режиму між ЄС та Україною було зафіксоване у підписаній в червні 2007 року Угоді між Україною та ЄС щодо спрощення оформлення віз. У жовтні 2008 року, у відповідності до рішення вересневого Паризького саміту ЄС-Україна, сторони розпочали візовий діалог, кінцевою метою якого є повне скасування візових вимог щодо громадян України з боку ЄС. Влітку 2009 року очікується укладення змістовного документу (Дорожньої карти), що визначить конкретні пріоритети і кроки, виконання яких відкриє перед Україною реальну можливість отримати безвізовий режим з боку ЄС. 

Сьогодні питання полягає не у тому, чи будуть українці мати право вільно подорожувати Європою, а у тому, як скоро це станеться. Відповідь на це питання частково лежить в Україні і частково – в Європейському Союзі. 

Йдеться про рівень політичної готовності ЄС ухвалити рішення щодо безвізового режиму для України. Фактори, що визначають таку готовність, стосуються як політичної ситуації в ЄС (наявності структурних проблем, рівню довіри до інституцій ЄС, ситуації в міграційній сфері, кон’юнктури ринків праці тощо), так і іміджу України в ЄС – пануючого сприйняття нашої держави та її громадян в країнах-членах Європейського Союзу. Серед усього переліченого Україна може частково вплинути лише на останню групу факторів – створюючи достатні підстави для формування позитивної репутації держави, її політичної еліти та сприятливого образу її громадян. 

Втім предмет даної публікації лежить в іншій площині – а саме в тому комплексі питань, вирішення яких повністю або майже повністю залежить виключно від України, політики її державних органів та конкретних дій, спрямованих на досягнення норм та критеріїв безвізової держави у відносинах з ЄС. 

Очевидно, що безвізовий режим буде наданий Україні не з суто політичних причин, і не з міркувань справедливості, чи з погляду на інші моральні категорії. Таке рішення станеться лише внаслідок позитивної оцінки Європейським Союзом тих змін ситуації в сфері безпеки, міграції, охорони кордонів, боротьби з корупцією, які засвідчать принципову здатність української держави до втілення європейських стандартів у даних сферах. Здійснення цих змін може суттєво вплинути на рівень політичної волі правлячих еліт ЄС широко відкрити двері для українських громадян. 

Завдання, що стоять перед Україною, переважно не потребують ані героїзму, ані надмірних коштів – в основному це питання політичної волі, організаційної спроможності та виконавської дисципліни. 

Отже, дане видання присвячено систематизації «домашніх завдань» України, спрямованих на досягнення безвізового режиму з ЄС. 

Поява цієї публікації є черговим внеском українських неурядових аналітичних центрів у справу європейської інтеграції України. Її зміст спирається на результати досліджень візової політики і практики Європейського Союзу, що здійснюється всеукраїнським консорціумом аналітичних центрів в рамках громадської ініціативи «Європа без бар’єрів», за координації Центру миру, конверсії та зовнішньої політики України та за підтримки Міжнародного Фонду «Відродження».