Поради та рекомендацiї

Угода про спрощення оформлення віз між Україною та ЄС за півтора роки своєї дії привернула увагу українських ЗМІ та громадськості переважно завдяки несправдженим очікуванням щодо швидкого розв’язання більшості проблем, з яким стикаються українські громадяни в процесі оформлення шенгенських віз. Популярний тижневик «Кореспондент», підбиваючи підсумки 2008 року, навіть назвав Угоду «розчаруванням року», вказавши на суттєве розходження між позитивними очікуваннями і реальною картиною, що склалася протягом першого року її імплементації. 

Неповне виконання деяких положень Угоди з боку консульських установ ЄС дійсно має місце, про що ми писали у попередніх публікаціях. В той же час вивчення численних випадків несправджених очікувань призвело нас до висновку, що у більшості випадків низька ефективність Угоди зумовлена неготовністю заявників компетентно скористатись її можливостями. 

Угода про спрощення оформлення віз – не панацея і не чарівна паличка, а лише інструмент, більшість вигод якого розкривається лише при умілому використанні, яке вимагає певних знань та навичок. 

Найбільш важливі, на нашу думку, аспекти викладені нижче. 
Передусім, слід розуміти, що Угода, запроваджуючи низку пільг, не знімає ті обмеження, про які безпосередньо не вказано в Угоді, але які існують згідно шенгенського права. 

Наприклад, особа, якій у минулому було відмовлено в отриманні візи, чи яка була депортована або здійснила правопорушення на території країн ЄС, не може розраховувати на всі пільги, навіть якщо потрапляє до специфічних категорій, визначених Угодою. Найбільш важливі пільги не поширюються і на осіб, що їдуть до Шенгенської зони вперше. Якщо ви маєте новий закордонний паспорт, а попередні візи були у старому, який ви не можете пред’явити у консульство (ксерокопії інколи буває недостатньо), вас сприйматимуть як особу, що їде вперше. Насамперед це стосується права на отримання довгострокових та багаторазових віз (див. нижче). 
Ваші родичі, навіть найближчі, не можуть претендувати на ваші пільги, якщо вони особисто не потрапляють до пільгових категорій. Це стосується і дітей, фото та дані яких внесені до вашого закордонного паспорта. 

Деякі консульські установи не завжди повідомляють заявникам про всі можливі пільги, якими ті можуть скористатися. Особливо часто це трапляється у випадках подання документів через візові центри. Це насамперед стосується права на безкоштовне отримання віз. 

Безкоштовне оформлення віз. Стаття 6 Угоди про спрощення оформлення віз 

Отримання такої пільги часто залежить від особистої компетентності заявників. Тому рекомендуємо перед відвіданням консульства з’ясувати, чи належите Ви до тих 14 категорій осіб, які можуть отримати візи безкоштовно і чи відповідає Ваш випадок специфічним умовам, встановленим Угодою [1]. 
Наприклад, деякі категорії можуть оформлювати візи безкоштовно в усіх випадках отримання короткотермінових (до 90 днів) подорожей, не пов’язаних з працевлаштуванням. До таких категорій відносяться всі пенсіонери за віком, інваліди, діти до 18 років. 

В той же час більшість зазначених в угоді категорій можуть оформлювати візи безкоштовно лише у випадках, коли їхня подорож безпосередньо пов’язана із відповідною професійною діяльністю. Наприклад пільги для журналістів, водіїв, спортсменів, науковців, студентів, представників творчих професій, учасників офіційних делегацій, держслужбовців і депутатів (окрім власників дипломатичних паспортів, що не потребують віз) працюють лише тоді, коли їхні поїздки пов’язані із виконанням ними відповідних професійних функцій (журналістські завдання, спортивні змагання, наукові та студентські обміни, офіційні візити тощо). І навпаки, якщо журналіст, студент чи спортсмен їдуть з туристичною метою, або для відвідання друзів, відповідні пільги на них не поширюються і вони мають сплачувати за візу нарівні з іншими. 

Те ж саме стосується і близьких родичів осіб, що проживають на території країн ЄС – права на пільгу виникають лише тоді, коли метою поїздки є відвідання цих родичів (і є відповідне запрошення). Близькими родичами вважаються лише батьки (у тому числі опікуни), діти (у тому числі всиновлені), чоловіки та дружини, дідусі, бабусі та онуки. 

Для підтвердження приналежності до категорії, на яку поширюється право на безкоштовне отримання віз, необхідно подати до консульської установи оригінал та ксерокопію відповідного документу - студентського квитка, пенсійного посвідчення, запрошення, програми візиту чи обмінів тощо. 

Заявнику під час подання документів бажано самостійно задекларувати приналежність до відповідної пільгової категорії, пославшись на Угоду, після чого працівник консульства перевірить, чи достатніми є надані документи для підтвердження права на дану пільгу і має підтвердити, що візова заявка у даному випадку надаватиметься безкоштовно. 

Якщо ж консульський працівник стверджує, що права на пільги у даному випадку не виникає, або наданих документів недостатньо, слід з’ясувати причини і спробувати їх усунути. У багатьох випадках у консульських установах сумніваються саме у меті подорожі – якщо, наприклад, із поданих документів випливають дещо інші цілі, аніж ті, що підпадають під пільги, або якщо мета виглядає надто розпливчастою. 

Виходячи з цього рекомендуємо уникати декларування подвійної або множинної мети подорожі, наприклад, туристична плюс підготовка журналістського репортажу або відвідання друзів плюс участь у науковій конференції. У таких випадках ви можете не лише втратити права на безкоштовне оформлення візи, але і викликати підозру щодо неправдивого інформування щодо справжньої мети подорожі, що може призвести навіть до відмови у наданні візи. 

Важливо знати, що скасування плати за візи поширюється лише на консульський збір (35 Євро), тоді як послуги візових центрів все ж доводиться оплачувати всім, хто звертається до них. Це стосується, зокрема, абсолютної більшості заявників Бельгії, Італії, Іспанії, Нідерландів та деяких інших західноєвропейських країн, які сплачують за послуги посередників у середньому 25 Євро. 

Інформуємо, що у 2008 році консульства країн Шенгенської зони видавали в середньому 25-35% безкоштовних віз із усієї кількості віз, а деякі консульства – навіть понад 40%. Отже, дана пільга дійсно широко застосовується, а її ефективне використання залежить переважно від самих заявників. 

Отримання довгострокових і багаторазових віз. Стаття 5 Угоди про спрощення оформлення віз 

Стаття 5 визначає 10 категорій осіб, які можуть претендувати на отримання довгострокових (від 1 до 5 років) віз [2]. Пільга щодо отримання довгострокових і багаторазових віз є більш складною у використанні - тобто можливість скористатись нею обумовлена великою кількістю обставин, про які заявники не завжди знають. Цьому питанні значно вищим, ніж щодо отримання безкоштовних віз, є суб’єктивний фактор, відношення з боку консульських працівників, попередня візова історія та зміст супровідних документів, включно з їхніми деталями, не надто помітними на перший погляд. 

По-перше, цією пільгою дуже проблематично скористатись, якщо протягом кількох попередніх років вам було відмовлено у отриманні шенгенської візи, і в паспорті є відповідна позначка. 

По-друге, мало шансів на багаторазову візу (і це обумовлено Угодою), якщо протягом двох попередніх років у вас не було двох використаних одноразових шенгенських віз або однієї багаторазової. Якщо ж ви отримали новий закордонний паспорт у якому поки що немає віз, важливо подати до консульства попередній паспорт, у якому були шенгенські візи, якщо такий паспорт у вас зберігся. У іншому випадку можна подати ксерокопії попереднього паспорта із візами, але їх не завжди виявляється достатньо. 

Зверніть увагу на те, що згідно Угоди консульства беруть до уваги лише ті попередні шенгенські візи, що були видані протягом останніх двох років. Не розглядаються як підстава для пільг також візи нових країн Шенгенської зони, видані ними до грудня 2007 року (до вступу у Шенгенську зону). 

По-третє, якщо раніше у вас не було довгострокових шенгенських віз, консульство, як правило, запропонує візу не на максимальний термін, передбачений Угодою (рік-три-пять років), а на коротший період: від місяця до трьох, максимум – на півроку. Лише скориставшись такою візою, наступного разу ви зможете претендувати на дійсно довгострокову візу. 

Найважливіше, з поданих вами документів має чітко випливати, що ви потребуєте регулярних, кількаразових візитів до країн ЄС, бажано – до тієї ж країни, до консульства якої ви подаєте документи. 

Якщо підставою обґрунтування мети візиту є запрошення, у ньому має бути чітко і недвозначно зазначено: 

• Ваша приналежність до однієї з пільгових категорій, визначених статтею Угоди з посиланням на відповідний параграф статті 5; 

• Необхідність неодноразових поїздок, зумовлена приналежністю до відповідної категорії; 

• Часові рамки: якщо, наприклад претендуєте на річну візу, у запрошенні бажано зазначити орієнтовні дати поїздок протягом цілого року. 
Приклад фрагменту запрошення: 

Оскільки пан (пані)…… є науковцем, що бере участь у спільному дослідницькому проекті, він (вона) потребує регулярних подорожей до …. (назва країни або країн Шенгенської зони). Нами заплановано, що робочі зустрічі (конференції, семінари тощо) в рамках даного наукового проекту відбудуться у січні, червні та грудні 2010 року. Виходячи з цього, на підставі Параграфу 2.с. Статті 5 Угоди між Європейським Союзом та Україною про спрощення оформлення віз, просимо надати панові (пані) ….. багаторазову шенгенську візу терміном дії один рік на період з 1 січня по 31 грудня 2010 року. 

Оскільки запрошення складаєте не ви, а ваші закордонні партнери, які можуть не знати всіх особливостей візової практики власної країни, зверніться до них заздалегідь із проханням внести до запрошення саме ті формулювання, які дадуть змогу ефективно скористатися пільгами, передбаченими Угодою, і будуть найбільш корисними для вашого візового клопотання (приклад наведено вище). 

Іншим підставовим документом може бути контракт або договір про співпрацю, укладений між вашою організацію та партнерською установою в країні ЄС. У такому договорі мають міститися всі відомості, зазначені вище, що засвідчують ваші права на пільги, встановлені угодою. Крім того має бути наведено перелік конкретних осіб, залучених до співпраці із зазначенням посад та даних закордонного паспорта. Угода про співпрацю, особливо якщо вона укладена між відомими, авторитетними організаціями, суттєво підвищує шанси позитивного результату – отримання довгострокової візи. 

Зверніть увагу також на те, що при поданні документів на довгострокову візу вам треба мати медичне страхування з 90-денним покриттям (граничний «термін перебування») шенгенської візи (менша кількість днів – якщо ви не претендуєте на максимальний термін). 

При розгляді документів на багаторазову візу консульства звертають також посилену увагу на фінансове забезпечення ваших поїздок. Згадка про покриття подорожніх витрат та витрат на проживання приймаючою стороною має бути чітко зазначена у запрошенні та/або у договорі про співпрацю. В іншому випадку вам треба мати солідну суму на власному поточному банківському рахунку (не депозитному!) – розмір суми може варіюватися, але не менше 50 Євро на день перебування. 
У деяких випадках необхідним документом є довідка від авторизованих професійних організацій (професійних спілок, асоціацій). Наприклад, лише професійна асоціація автоперевізників може підтвердити потребу водія-дальнобійника у довгостроковій візі. 

Те ж стосується і журналістів, хоча практика першого року імплементації Угоди викликала чимало нарікань через штучне стимулювання вступу журналістів в архаїчну Спілку журналістів України, яка видає відповідні посвідчення. Зрозумівши штучність даної норми, консульство Німеччини, наприклад, відмовилось від обов’язкової вимоги подання журналістами довідки від професійних асоціацій. 
Нарешті, важлива технічна деталь. Заповнюючи аплікаційну форму (анкету) для подання на довгострокову шенгенську візу, необхідно, заповнюючи рядок «термін поїздки» у секціях «від…» і «до…» (From… - To…) слід зазначити не час першої поїздки, а весь період дії візи, на який ви претендуєте. У наведеному вище прикладі це буде «From 01.01.2010»… «To 31.12.2010». 

Довгострокові візи поки що не стали масовим явищем в консульствах шенгенських країн, хоча їхня кількість поступово збільшується. Згідно даних нашого громадського моніторингу, проведеного у 2008 році, лише кожна шоста багаторазова віза має термін дії понад 6 місяців. В більшості випадків саме від якісної підготовки супровідних документів залежить успіх клопотання про довгострокову візу. 

Посилання 

1. Плата за оформлення візових заявок не стягується з близьких родичів громадян України, які мають дійсний дозвіл на проживання на території держав-членів; членів офіційних делегацій; членів органів державної влади та місцевого самоврядування, конституційних і верховних судів; учнів, студентів, аспірантів і вчителів, які їх супроводжують під час подорожі з метою навчання чи освітньої підготовки; інвалідів та осіб, які їх супроводжують; осіб, які надали документи, що свідчать про необхідність їхньої подорожі з гуманітарних міркувань, у тому числі для одержання невідкладного медичного лікування, та особи, яка їх супроводжує, або з метою участі в похоронах близького родича, або з метою відвідання тяжкохворого близького родича; учасників міжнародних спортивних заходів та осіб, які їх супроводжують; учасників наукових, культурних та мистецьких заходів; учасників офіційних програм обміну, організованих містами-побратимами; журналістів; пенсіонерів; водіїв та залізничників які здійснюють міжнародні перевезення; дітей віком до 18 років або до 21 року, якщо вони знаходяться на утриманні. 

2. Право на довгострокові/багаторазові візи терміном дії до одного року або до 5 років надається наступним категоріям громадян: членам органів державної влади та місцевого самоврядування, конституційних судів та верховних судів, постійним членам офіційних делегацій; одному з подружжя та дітям (у тому числі усиновленим) віком до 21 року, які відвідують громадян України, що мають дійсний дозвіл на проживання на території держав-членів; підприємцям та представникам суб'єктів господарювання, які регулярно подорожують до держав-членів; журналістам; водіям та залізничникам, які здійснюють міжнародні перевезення; особам, які беруть участь у науковій, культурній та мистецькій діяльності, які регулярно подорожують до держав-членів; учасникам міжнародних спортивних заходів; учасникам офіційних програм обміну, організованих містами-побратимами.