Основне/Аналiтика

23-11-2011

Експерти обговорили "прості речі" для успішної міграційної політики

22 листопада у Києві відбулася міжнародна конференція "Україна та країни Східного Партнерства на міграційній карті Європі: досвід, виклики та перспективи". Під час заходу, організованого ГІ «Європа без бар'єрів» за підтримки фонду ім. Фрідріха Еберта, експерти, громадські діячі, науковці, представники виконавчої влади та ЗМІ обговорили проблеми та поточні пріоритети міграційного профілю, законодавче та інституційне забезпечення у сферах міграції, юстиції та кордонів, а також перспективи багатосторонньої співпраці задля покращення міграційної політики в країнах Східного партнерства.

Директор Департаменту ЄС МЗС України Всеволод Ченцов, виступаючи перед учасниками конференції, відзначив, що питання міграції та лібералізації візового режиму традиційно знаходиться у центрі уваги. Так, за словами представника МЗС, наразі українська влада очікує прискіпливої оцінки виконання 1-ї (законодавчої) фази Плану дій щодо лібералізації візового режиму. Окрім того, як зазначив чиновник, попереду "надзвичайно важлива імплементаційна фаза".

Разом з тим, відбувається також пожвавлення співпраці між Україною та ЄС в рамках першої тематичної платформи Східного партнерства "Демократія, належне врядування та стабільність". Так, як відзначив В. Ченцов, 17 листопада було ухвалене рішення про утворення спеціалізованої панелі з питань міграції та притулку.

Окрім того, питанням міграції приділяється також увага в рамках другої тематичної платформи "Економічна інтеграція та наближення до політик ЄС". Зокрема, було ініційоване дослідження впливу трудової міграції на економічний розвиток ЄС. Загалом, як зауважив представник МЗС, "підхід ЄС стає більш складним та збалансованим щодо міграційних процесів".

Так, сьогодні оцінюються не лише ризики нелегальної міграції, але й також можливі переваги трудової. Як наголосив директор Департаменту ЄС МЗС України, подібні експертні дискусії "повинні сприяти нівелюванню традиційних підходів, які часто формуються щодо України та мігрантів українського походження. Особливо такий внесок громадянського суспільства є важливим сьогодні, коли очікується друга оцінка щодо прогресу у виконанні першої фази Плану дій щодо лібералізації візового режиму, а також оцінка можливого впливу запровадження безвізового режиму з країнами Східного партнерства на міграційну ситуацію в ЄС.

 

Олександр Сушко, науковий директор Інституту Євроатлантичного співробітництва

 

, відзначив, що засадничою дилемою, з якої починаються всі розмови про міграційну політику і міграційну безпеку, полягає у "праві людини вільно обирати місце проживання і праві кожної держави контролювати міграційні процеси і впливати на них". Саме ці два права часто вступають в конфлікт між собою, що виявляється в "численних непорозуміннях, загостреннях і навіть зіткненнях на міграційному грунті". Саме тому "будь-які розмови на цю тему вимагають зрілості та відповідальності". Адже за певних обставин міграційна тема може бути вибухонебезпечною, і "дуже важко передбачити проти кого буде виражена та чи інша агресія". Як зауважив експерт, розмови про міграцію включають "абсолютно прикладні і раціональні елементи державної політики", але, з іншого боку, "ми розуміємо, що це питання чутливе", і в нашому регіоні чутливість цього питання тільки починає бути актуальною. За словами О. Сушка, ми повинні формувати таку міграційну політику, яка спиралася б на засадничі європейські принципи в частині дотримання прав людини та, з іншого боку, "була б частиною цілої європейської політики, спрямованої не тільки на реагування на певні зміни, але також і спроби в законний спосіб регулювати і впливати на ті чи інші міграційні тенденції". Як відзначив експерт, міграційна політика сьогодні у фокусі та дуже серйозно активізувалася, "саме тому що вона є частиною візової лібералізації".

Говорячи про співпрацю країн Східного партнерства та ЄС в рамках міграційної політики, О. Сушко наголосив, що регіон постає в 3-х ролях: такого, що постачає мігрантів; транзитного коридору та регіону накопичення мігрантів, зокрема, з "країн-гарячих точок". Разом з тим, він не є найбільш масштабним транзитним коридором та посідає 3-е місце після середземноморського морського та сухопутного коридору, а також морського грецько-турецького. Позитивною тенденцією в контексті співпраці між країнами Східного партнерства та ЄС, за словами О. Сушко, є також зменшення кількості нелегальних мігрантів з України та Молдови, що затримуються за порушення міграційного режиму. Водночас, як відзначив експерт, не можна ігнорувати "факт певного магнетизму ЄС для дуже широких верств країн СхП". І говорити про низькокваліфікованих заробітчан, на думку наукового директора Інституту Євроатлантичного співробітництва, було б дуже спрощено, адже насправді дані виявляють дуже різноманітну мотивацію людей, насамперед пов'язану з уявленнями про самореалізацію.

Звертаючись до завдань, які стоять перед країнами Східного партнерства та Україною зокрема, О. Сушко відзначив, що у більшості країн регіону немає досвіду розвитку міграційних служб, адже "тривалий час міграційна політика розвивалася та існувала виключно у режимі правоохоронної діяльності", а не як цілісна політика, спрямована на формування та вплив на міграційні процеси.

Директор Інституту соціальних досліджень та політичного аналізу Володимир Кіпень

 

зауважив, що дані щодо кількості українських мігрантів суттєво різняться. Так, за даними Міжнародної організації з міграції, за межами України проживають 6,5 млн осіб. Відповідно ж до комплексного дослідження, здійсненого Міжнародним благодійним фондом "Карітас України", за кордоном перебуває 4,5 млн українців. Державна служба статистики, в свою чергу, наводить дані щодо 2-3 млн українських мігрантів. Саме тому влітку цього року було проведене дослідження щодо міграційного потенціалу українців, під час якого було опитано близько 3 тисяч осіб. Міграційний потенціал, за словами експерта, було розділено на реальний (планують виїхати), ймовірний (не відкидають таких можливостей, але чітких планів немає) та сукупний. Так, згідно з результатами дослідження, скупний міграційний потенціал становить 17%, шенгенський міграційний потенціал

 

(сукупний) - 10,4%, а потенціал трудової міграції та еміграції (сукупний) - 5,4%. Здебільшого, як відзначив В. Кіпень, здебільшого міграційний потенціал становлять більш молоді, активні та більш забезпечені особи. Окрім того, домінують більше "виштовхуючі" (нереалізованість в Україні), ніж "притягуючі" фактори.

Леонід Літра, заступник директора Інституту з розвитку та суспільної ініціативи "Viitorul", Молдова,

у своєму виступі зауважив, що Молдова наразі "дещо випереджує Україну у виконанні Плану з лібералізації візового режиму". Проте, за словами експерта, питання, які необхідно вирішити Молдові, значно складніші ніж ті, над якими працює українська влада, що змушує молдовських урядовців докладати більше зусиль. За словами Л. Літра, громадянське суспільство Молдови "зіграло на випередження" та вже обговорило майбутній критерій, за яким буде оцінено вплив впровадження безвізового режиму на міграційні процеси. Щодо міграційного потенціалу Молдови, то за результатами опитувань, 12% готові емігрувати, 18% - швидше б виїхали, ніж ні і 7% розглядали можливість емігрувати в країни СНД. Разом з тим, на думку експерта, такі показники "варто ділити на 2", оскільки коли справа доходить до прийняття рішення про еміграцію, половина відмовляється. Говорячи про прогрес Молдови щодо впровадження 1-ї законодавчої фази Плану дій з лібералізації візового режиму з ЄС, Л. Літра зазначив, що з 41 закону, які необхідно було прийняти, 25 було впроваджено, 6 прийнято у 1-му читанні, 8 - подані парламенту на затвердження, і лише 2 обговорюються на міжвідомчих консультаціях. Найбільш проблематичним, за словами експерта, є дискримінаційне законодавство, окрім того, є також проблеми зі створенням міграційної агенції.

Сергій Воронкевич, директор Республіканської громадської молодіжної орагнізації "Суспільний форум", Білорусь,

 

зауважив, що в той час як внутрішня міграція в країні становить 2-3%, говорити про зовнішню міграцію досить складно, оскільки є "державна монополія на дослідження такого роду". Окрім того, у Білорусі відкритий кордон з Росією, завдяки чому "робоча сила може навіть пішки пересуватися між двома країнами". Загалом оцінюють зовнішню міграцію від 100 тисяч до 1 млн осіб. Такі коливання, за словами експерта, викликані вищезазначеними факторами. Як відзначив С. Воронкевич, найбільші міграційні потоки - в напрямку Росії та інших країн СНД. Що ж до структури міграційного потоку, то більшість має середню освіту, 21% - середню спеціалізовану, 11% - вищу. Разом з тим, більшість вчених мігрує до Росії. Наразі, як зазначив експерт, влада Білорусі не зацікавлена відкривати свої кордони. Проте, на думку С. Воронкевича, поточна економічна ситуація - господарська криза, 100% -ва інфляція та фактичне зниження заробітних плат можуть вплинути на структуру міграційних потоків, проте "переоцінювати ці фактори не варто".

Дослідник Інституту демократії ім. Пилипа Орлика Наталія Беліцер

, в свою чергу, відзначила, що, дискутуючи про прийняття суспільством імміграції, не можна обмежуватися простором країн Східного партнерства. Для України, на переконання експерта, є також актуальним вплив цих процесів на старі країни ЄС, де спостерігається зростання ксенофобії у суспільствах. Так, як відзначила Н. Беліцер, "набуває розголосу модна теза про провал політики мультикультуралізму у Західній Європі", і той факт, що ця ситуація не має нічого спільного з мультикультурним простором країн Центральної і Східної Європи, не берется до уваги. Те що відбувається у нас, за словами експерта, це намагання перенести такі моделі поведінки на внутрішній грунт, де більшість національних меншин є невід'ємною частиною суспільства.

Зузанна Брунарська, провідний дослідник Центру міграційних досліджень, Польща,

 

у своїй доповіді окреслила нові інструменти міграційної політики своєї країни, серед яких, зокрема, спрощена процедура працевлаштування, нова міграційна стратегія, амністія нелегальним мігрантам, а також новий закон для іноземців. Так, згідно з запровадженими змінами, іноземець може працювати від 6 до 12 місяців на підставі декларації працедавця та письмового контракту. Водночас, ключовими аспектами міграційної стратегії є концентрація на пріоритетах трудового ринку, створення умов для циркулярної міграції, інтеграція трудових мігрантів,а також спрощення доступу для випускників польських університетів, інвесторів тощо. Ще один з ключових інструментів амністія передбачає можливість для нелегальних мігрантів легалізуватися та перебувати на території Польщі протягом 2-х років, що є особливо корисним та важливим з огляду на відтік кадрів.

Директор Українського інституту публічної політики Віктор Чумак

відзначив, що для реалізації успішної міграційної політики потрібні "дуже прості речі" - стратегічне бачення міграційних процесів, хороше законодавче забезпечення, наявність дієвих інститутів, навченого персоналу та ресурсів у держави. Коли є сукупність цих складових, тоді може бути успішна міграційна політика, вважає експерт. Разом з тим, потрібно враховувати те, що "ця сфера є дуже рухливою" і "потребує швидкого реагування". Звертаючись до українських реалій, експерт наголосив, що з 2005 року ситуація з транзитом нелегальних мігрантів стала потрохи змінюватися, і наразі цей міф про країну -джерело нелегальних мігрантів існує тільки на теренах України. Окрім того, було розвінчано і міф про те, що після вступу в дію Угоди про реадмісію між Україною та ЄС, нашу державу заполонять нелегальні мігранти. Так, як відзначив В. Чумак, станом на 31 жовтня за 10 місяців 2011 року за спрощеною процедурою було прийнято 534 особи, із ни громадян України 336 осіб, громадян СНД - 129 осіб, громадян інших країн - 69 осіб.

Надя Кайданович / Європейський простір