Iнтерв'ю

20-09-2010

В очікуванні ЄВРОчуда

22 листопада відбудеться саміт Україна-ЄС. До його початку Україна і Європейський союз підготують План дій щодо переходу до безвізового режиму. Про це заявив Президент Віктор Янукович під час свого візиту до Брюсселя.

Тетяна Катриченко | Главред

Крок - вперед, два – назад

Слід сказати, країни Східного партнерства сьогодні виявляють різний ступінь інтересу до запровадження безвізового режиму. Білорусія, Вірменія і Азербайджан не прираховують питання скасування візового режиму до пріоритетів. На це кожна з країн має свої причини. Серед них, наприклад, непопулярність подорожей у Європу серед громадян Вірменії та Азербайджану. Що стосується Грузії, то ця країна зовсім недавно – в червні 2010 року - уклала угоду про спрощену процедуру видачі віз. «І лише Україна і Молдова, за визначенням і фактом, є тими країнами Східного партнерства, які вимагають якомога швидшого вирішення питання про скасування візового режиму з ЄС, – говорить керівник Громадської ініціативи «Європа без бар'єрів» Ірина Сушко. – І якщо Україна розпочала візовий діалог в жовтні 2008 року, то Молдова - тільки в червні 2010 року. Але мета обох держав чітка – скасування візового режиму. Щоправда, і для Молдови, і для України – це довгострокова перспектива. Але вже сьогодні можна говорити, що існують чіткі критерії, виконання яких має привести до бажаної мети».

Нагадаємо, успіх у питанні скасування віз для українців залежить від того, як Україна виконає всі пункти «опитувальника ЄС». Його передали Україні в середині червня, і складається він з 41 питання, які стосуються стану національного законодавства, планів щодо розв’язання існуючих проблем і гарантування термінів ухвалення необхідних нормативних актів.

Інтегроване управління кордонами – одна з важливих складових візового діалогу. Київ зобов'язаний передати Єврокомісії план «делімітації державного кордону, включно з морськими ділянками». Деякі країни Східного партнерства вже мають досвід співпраці в прикордонних питаннях. Насамперед, йдеться про Молдову та Україну, на кордонах яких ще з 2005 року існує практика прикордонної допомоги.

Ще одне важливе питання – безпека документів. Всі шість країн-партнерів перебувають на етапі переходу до нового типу документів – насамперед мова про впровадження біометричних паспортів. Лідер у цьому питанні – Молдова. Для виїзду за кордон країна розпочала випуск таких паспортів у 2008 році, а з 2011 року відповідні органи видаватимуть лише біометричні паспорти. З червня 2010 року Грузія також почала випуск паспортів нового покоління. Україна, як, втім, і інші країни, в цьому питанні відстає.

«За останні три місяці Україна зробила один крок до мети і два назад, – упевнений провідний експерт громадської ініціативи "Європа без бар"єрів"  Олександр Сушко. – Позитив – ратифікація конвенції Ради Європи про захист персональних даних і ухвалення закону про захист персональних даних». Без цих документів не може бути ніякої співпраці в галузі правоохоронної діяльності. І нехай наш закон – недосконалий (про це вже встигли заявити правозахисники), але він все ж таки є. «Крок назад – повернення до паспортів старого зразка з вклеєною фотографією – їх дозволили видавати в посольствах України за кордоном, – продовжує експерт. – При цьому Україна по дипломатичних каналах неодноразово обіцяла, що такого надалі не буде, і порушувала слово. Другий крок назад – ліквідація державної міграційної служби».

Листопадові надії

Незважаючи на це, експерт висловлює тверді сподівання, що якраз у цей час Єврокомісія працює над текстом плану дій до безвізового режиму України з ЄС, який може презентувати на саміті Україна-ЄС в листопаді. «На наш погляд, різні країни мають різні застереження, – говорить Олександр Сушко. – Вони ж демонструють різний ступінь підтримки. Тому Україні треба діяти різними способами і у різних напрямах».

Наприклад, Європейська комісія займає досить дружню позицію по відношенню до України. У питанні лібералізації вона готова йти досить далеко, адже скасування візового режиму – це логічне продовження процесу глобалізації. Звичайно, це може статися за умови, що Україна продемонструє успіхи в реформах. При цьому Єврокомісія вже давно сформувала те бачення, яке Україна повинна виконувати в процесі візової лібералізації. Парламент ЄС – дружній, але потенційно суворіший. Його думка часто ґрунтується на національних інтересах, а парламентарі завжди думатимуть, як рішення кожного з них вплине на їхні рейтинги в їх же країнах. Орган, який виносить остаточний вердикт, – Рада ЄС. Позитивним він може бути за умови згоди всіх 27 країн ЄС. Не зайвим буде зауважити, що найсуворіші до нас Голландія, Німеччина і Бельгія.

«Важливо розуміти, що у візовому питанні було б помилково працювати лише з європейськими інститутами, – говорить представник "Європи без бар"єрів". – Важлива робота з політичною елітою всіх країн. До неї належать не лише міністри закордонних справ – вони, як правило, досить лояльно ставляться до питання віз, але й міністри внутрішніх справ, фінансів, юстиції. Вони – найбільші скептики. Україна ж тисне лише на дипломатичне відомство. Наприклад, МЗС Німеччини досить активно працює в українському напрямі, але органи внутрішніх справ блокують будь-які поступки на шляху до візової лібералізації. Взагалі, дуже важко працювати з тими країнами, де при владі перебувають партії надто правого спрямування – саме вони активно виступають за боротьбу з нелегальною міграцією». Наприклад, в січні-лютому цього року в Бельгії і Швеції збільшилася кількість людей, що шукають притулку, з Македонії і Сербії.

І не треба забувати про формування позитивного іміджу українського громадянина. Його якраз повною мірою не можуть представляти політичні лідери. Це може відбуватися як на рівні медіа, так і на рівні громадських організацій. Так само важливе вирішення питання корупції. Ясна річ, що її повністю викоренити не можна. Але Україна повинна демонструвати успіхи в цій галузі, не просто заарештовуючи нинішніх опозиціонерів за гріхи минулого, а показати чистки у своїх лавах.

Ступінь довіри

При цьому треба говорити, чи довіряє Європа Україні? Про це можна судити хоча би з кількості віз, виданих громадянам України, і кількості відмов.

Отже, за статистикою видачі віз країн-учасниць Шенгенської угоди в 2009 році Україна посіла друге місце в світі. Ми отримали 1 млн. 125 тис. 659 віз (з майже 12 млн) або 9,2%. За цим показником ми обігнали Туреччину і Китай, але поступилися Російській Федерації. Лідерові по поїздках в Шенгенську зону було видано 3 мільйони 578 тис. 672 віз, або 29,4% (згідно з даними дослідження ГІ «Європа без бар'єрів» «Безвізова Європа для країн Східного партнерства: шляхи досягнення»).

Останнім часом багато говорять, що польське консульство у Львові видає багато віз – приблизно 300 тисяч на рік. Але воно тільки четверте в світі. Більше Шенгенських віз видає консульство Італії та Іспанії в Москві, а абсолютним рекордсменом є консульство Фінляндії в Санкт-Петербурзі, яке видає більш як півмільйона «пропусків» у Європу. Але головне в цьому прикладі те, що пітерське консульство може видавати до 4 тисяч віз на день, а це означає, що умови видачі віз такі, що реально застосовується дуже ліберальна практика. Як висновок: гнучкість Шенгенського права дозволяє застосовувати таку практику і в Україні (звичайно, за умови існування необхідної політичної волі).

Що стосується відсотка відмов, то у нас він на рівні 4% (у деяких Балканських країнах, які зараз вже мають безвізовий статус, він доходив до 20%). Найчастіше у видачі віз нашим громадянам відмовляє консульство Іспанії (14%). Далі в списку – Німеччина, Бельгія, Греція. У 2009 році несподівано негостинною виявилася Латвія – вона відмовляла кожному десятому. А ось більше довіряти українцям почала Франція – відсоток відмов зменшився. Серед таких, що найменше сумнівалися в нас (відмови у видачі віз до 3%) - словаки та угорці.