Iнтерв'ю

09-06-2010

Пустіть українця в ЄС

Уже протягом кількох місяців діє новий Візовий Кодекс ЄС. Цей документ об’єднує більшість правових норм, які регулюють ухвалення рішень щодо візових питань. В Україні цей текст переклали лише кілька тижнів тому. Та й то неофіційно, проте з коментарями.

Главред

Незнання – не виправдання

Євробюрократи не довіряють українцям. Вони вимогливі та прискіпливі. Принаймні такими їх бачать наші співгромадяни, яким хоча б раз довелося зазирнути у консульське віконце. Українці часто скаржаться на геть недружнє ставлення представників офіційних установ та на те, що від них вимагають показати навіть брудну білизну, яка коштує тисячі доларів, аби довести свої статки. Але безпорадними у візових питаннях ми часто постаємо і з власної вини, коли не хочемо знайомитися з усіма вимогами конкретної офіційної установи, а потім їх дотримуватись.

Біля входу до консульства Угорської Республіки немає натовпу та черги. Все організовано дуже добре – аби подати візову анкету та документи, спочатку треба записатись на сайті консульства, а потім просто прийти у призначений час.

Пані Марія вийшла з воріт консульства з паспортом у руках – у її підтвердженні готелю відсутній рядок про 100% попередню оплату послуг, тож документи не прийняли. Жінка не знала про таку «дрібничку», адже до того її знайомі були у консульському відділі Посольства Республіки Польща, де вимагали хоча б мінімальну оплату за проживання. Марія обурюється – мовляв, у консульстві не дають навіть нічого пояснити… І ця жінка поки що не відає, що є ще одне «але» – записатися на наступні відвідини цього консульства вона зможе лише за два тижні. Такі тутешні вимоги.

Подібні історії у консульствах будь-якої країни-члена ЄС трапляються щоденно. Причина: хтось забув зазирнути на інтернет-сторінку, хтось полінувався зателефонувати за номером «гарячої лінії». Що ж нам заважає бути дисциплінованими європейцями?

У кількох людей під консульством ми запитали, чи знають вони про існування Кодексу Спільноти з візових питань чи просто Візового Кодексу ЄС? І лише один студент сказав, що чув про нього, але чим він може допомогти – не знає.

„Поява Візового Кодексу (той набрав чинності з 5 квітня 2010 року – авт. ) – позитивний крок, адже Європейський Союз таким чином спробував гармонізувати ситуацію з видачею віз, уніфікувати усі вимоги, – вважає Ірина Сушко, координатор консорціуму «Європа без бар’єрів». – До цього консульські працівники у своїй роботі керувалися так званою спільною консульською інструкцією. І незважаючи на те, що її положення носили уніфікований характер, на практиці, і це було доведено багаторазовими моніторингами, окремі положення трактувались кожною з країн-членів ЄС довільно.  та не завжди на користь заявника”.

Паперова епопея

Найбільш проблемна частина візової процедури – визначення переліку документів, які вимагає консульство від заявника. Людина ніколи не знає, які документи ще попросять: декому порадять принести довідку з поточного рахунку (не депозитного), комусь – папірець про наявність нерухомості. Все залежить від того, в чому саме засумнівались.

У новому Візовому Кодексі є уточнений єдиний список документів. Проте й він не повний. «Зазначений документ містить положення про те, що перелік документів для отримання візи не є вичерпним, – зазначає Костянтин Єлісєєв, заступник міністра закордонних справ. – Тобто залишається надто широке поле для суб’єктивних дій та зловживань із боку чиновників консульств. Насамперед це стосується вимог документів, які підтверджують належний фінансовий стан заявника, а також намір залишити територію країни-члена ЄС після закінчення терміну дії візи».

«З одного боку, Візовий Кодекс чітко регламентує та впорядковує численні норми і правила візової політики, значна частина яких донедавна визначалась національним законодавством країн-членів. Але з іншого – знову залишаються певні розходження, – продовжує Ірина Сушко. – Наприклад, уточнено список документів, які можуть вимагатися від заявників на підтвердження мети візиту, але у цій сфері Кодекс не містить прогресивних змін, адже, як і раніше, передбачено, що можуть вимагатися документи що дають підстави для оцінки наміру заявника залишити територію держав-членів ЄС. До цієї групи документів може відноситись інформація конфіденційного характеру.  Відповідно, ми не можемо говорити, що з введенням Візового Кодексу у цьому питанні українці отримають якесь надзвичайно суттєве полегшення».

Нині ситуація така: якщо людина не збирається на відпочинок і збирається одержати візу не через  турагенство, а їде у службову поїздку чи відвідати родичів за кордоном, то вона має принести той пакет документів, який є загальним абсолютно для всіх консульств країн ЄС шенгенського простору. Однак, варто бути готовим до того, що цей список може розширюватись, в залежності від появи підозр щодо чесності намірів заявника. При підготовці документів для подання на візу, - головне мати запрошення від іншої сторони. Найважливіше, з поданих документів, в тому числі й запрошення, має чітко випливати, що заявник потребує регулярних, кількаразових візитів до країн ЄС.

Важче у паперових питаннях тим громадянам, які мають кошти, не маючи запрошення, і хочуть просто поїхати на відпочинок на кілька днів, скажімо, до Парижу. Як правило, у консульств до них виникає багато запитань. Є приклади того, що консульська переписка із заброньованими готелями може не вміщатися на кількох стандартних аркушах. Який вихід? Уважно читати всі консульські вимоги та доводити, що ви неодмінно повернетесь! Іншого шляху побачити на власні очі Ейфелеву вежу немає.

Важливі нюанси

Разом із тим новий Кодекс усе-таки дає доволі вичерпні відповіді на візові запитання – без додаткових «але».

Наприклад, документ дозволив по-новому подивитися на видачу багаторазових і довгострокових віз. «Раніше консульства грішили видачею багаторазових віз із надзвичайно коротким терміном дії – наприклад, три дні, – кажуть представники громадської ініціативи «Європа без бар’єрів». – Кодекс встановлює нижню межу терміну стандартної багаторазової візи – шість місяців. І справді, у людини, яка отримала довгострокову візу, немає потреби кілька разів на рік турбувати консульства». Пані Сушко вважає, що людям треба надавати багаторазові та довготривалі візи, аби зникли черги під консульствами. Проте нині такими володіють лише обрані.

Ще одна важлива новація – зменшення кількості категорій Шенгенських віз. Візи категорії В (транзит) та С+D (національна з одноразовим транзитом) уже не видаються. Нині кожен володар національної (робочої чи студентської) візи будь-якої країни Шенгенської зони може перебувати з транзитом або іншими законними цілями на території будь-якої країни ЄС 90 днів протягом півроку. Окрім того, є рішення ЄС прирівняти довгострокові національні візи до посвідки на проживання.

Візовий збір для України у розмірі 35 євро – виняток. Це результат попередніх домовленостей між Україною та ЄС. Нині у візовому кодексі для інших зазначається сума у 60 євро. Проте остання сума впливає на роботу візових центрів, аутсорсингових компаній, які взяли на себе частину повноважень від окремих консульств – прийняття та обробки документів. Ідеться про іспанське консульство, консульство Нідерландів, Бельгії та Італії. За Візовим Кодексом, посередники можуть отримувати тільки половину від суми консульського збору, тобто 30 євро. Отже, оформлення візи за сприяння, скажімо, італійського візового центру має коштувати не більше 65 євро (35 євро власне віза і 30 євро – послуги посередників). При цьому Візовий Кодекс гарантує право заявників вибирати, куди звертатися: або до візового центру, або до консульства. Хоча перелічені вище країни теоретично й раніше не забороняли звертатися до консульства, але на практиці всіх спрямовували до візового центру. Наприклад, в іспанському консульстві залишали право заявників, які хотіли отримати довгострокову робочу візу, приходити в консульство, а решту змушували звертатись до провайдерів.

Щодо страховок, то консульські установи залишають за собою право визначати, які саме їм підходять. У цьому питанні багато що залежить від співпраці на місцевому рівні зі страховими компаніями – робота будується на довірі або недовірі. Але варто зауважити, що зараз консульські установи вимагають страховки в друкованому вигляді, де вказано не лише дату поїздки, а й додатковий коридор – 15 діб.

Проте не всі положення Візового Кодексу набрали чинності з 5 квітня цього року. На виконання деяких потрібна певна підготовка. Перш за все йдеться про обов’язок консульських установ надавати обґрунтування у разі відмови в наданні візи. Та лише у 2011 році ми говоритимемо, що невиконання цього пункту – пряме порушення норм Кодексу, за яке теоретично хтось має нести певну відповідальність. Аби з’явились офіційні пояснення, кожна країна ЄС має внести відповідні зміни до національного законодавства. У будь-якому випадку таке нововведення – позивний крок, адже у разі відмови наші громадяни знатимуть, чому таке сталося, і наступного разу своїх помилок не повторять.

Зменшення терміну опрацювання документів – виключно ініціатива консульства. Термін опрацювання може бути і подовженим, і становити понад 15 днів у разі виникнення додаткових запитань та потреби різних перевірок. Відомо, що запити щодо всіх українців посилаються до Шенгенської інформаційної системи та ще кількох подібних. А обробка даних у них відбувається не так швидко.

Це пов’язано з тим, що збільшилась кількість випадків фальшування документів, особливо минулого року. Одна з причин – економічна криза. Громадяни не могли надавати об’єктивних довідок про доходи чи банківський рахунок, тому й приносили фальшивки. Консули надзвичайно обурені тим, що рівень підробок аж надто високий. Тож у питанні терміну розгляду візового запиту залишається сподіватися, що консульські відділи певного посольства не перевантажені і мають час швидше розглядати заяви. Також знову треба нагадати, що багато чого залежить і від рівня поінформованості заявника. Якщо у нього є мета, і він її може документально обґрунтувати, то консульства не прагнуть ускладнювати собі завдання.

Як діятиме Кодекс на практиці, виявить моніторинг, який проводитиме влітку, зокрема, «Європа без бар’єрів». Він покаже, як працює новий документ у поєднанні з Угодою про спрощення оформлення віз, адже нині вони діють паралельно. Проте зараз мало хто замислюється, який із цих документів може допомогти в одержанні візи. Наприклад, якщо говорити про пільгові категорії, які визначені в Угоді, то в переліку ми не знайдемо представників неурядових організацій. За логікою, вони одними з перших мали б отримати право на пільгове отримання віз. Проте вже у Візовому Кодексі ця категорія з’явилась. Тому представники громадських організацій можуть апелювати саме до нього. Інший приклад – уже згаданий термін опрацювання візової заяви. В угоді записано – не більше 10 днів, у кодексі – 15. Тож ми маємо право звертатися до більш прогресивного документа в цьому питанні. Хоча положення Угоди носять все ж таки рекомендаційний характер, Кодекс – це вже спроба зробити певні положення обов’язковими.

Тож поки перспектива безвізового режиму є віддаленою, навіть незважаючи на гучні заяви керівництва нашої країни, треба намагатися якомога ефективніше користуватися тими перевагами, що ми вже маємо.

Коментар:

Едвард Добровольські, керівник Консульського відділу Посольства Республіки Польща в Україні

Введення нового Візового Кодексу ЄС додаткових клопотів консульству не додало, але документ суттєво вплинув на нашу роботу. Наприклад, нині, як і раніше, допускається посередництво акредитованих туристичних фірм. Проте, згідно з новими правилами, заявник має безпосередньо сам приносити документи до консульства.

Також у Кодексі є нові правила щодо категорій віз. Національні тепер можна давати на термін від року до п’яти. Вони дозволяють виїжджати й до інших країн Шенгенської зони. Також ми намагаємось видавати візи з більшим строком дії. Про них окремо йдеться у документі. Скажімо, якщо людина їде на два тижні, ми можемо поставити візу на 20 днів, аби був певний запас. Якщо є можливість, деякі люди – бізнесмени, чиновники, культурні діячі, науковці, журналісти – отримують багаторазові Шенгенські візи. Але в цьому питанні все залежить від наданих заявником документів.

Найбільш поширені помилки заявників пов’язані з документами, необхідними для отримання візи. Часто бувають проблеми з паспортами – вони у поганому стані. Бувають випадки, коли наданих документів недостатньо або вони не відповідають вимогам. Було таке, що подавали два підтвердження поїздки: мета одного – туристична подорож, іншого – робота. Важко здогадатися, що саме відповідає дійсності. Буває, що людина вже отримала польську Шенгенську візу, але в країні не була. Це також привід для відмови. Але взагалі ми у своїй роботі відмовляємо лише двом особам зі ста. Офіційно наша політика дає можливість українцям мандрувати.

Зігрун Майер, Перший секретар Посольства Федеративної Республіки Німеччини, керівник відділу преси:

Ще до введення в дію нового Візового кодексу Посольство Німеччини впровадило низку нових регулювань. Наприклад, і раніше у разі відмови щодо видачі візи можна було звертатися з проханнями про перегляд такого рішення. Окрім того, протягом кількох останніх років клієнтам, які не отримали візу, вручали інформаційну довідку з обґрунтуванням негативного рішення. Тепер лист з обґрунтуванням причин відмови (Ablehungsbescheid) містить ще й пояснення про правові наслідки (Rechtsbehellfsbelehrung) – інформацію про те, до яких дій можна вдатися проти відмови. Протягом місяця з дня повідомлення про відмову заявник має право або звернутися з проханням про повторний розгляд заявки (ремонстрацію), або подати скаргу безпосередньо до Берлінського Адміністративного суду.

Відмовляє Посольство у видачі візи в тому разі, якщо клієнт не може обґрунтувати цілей поїздки. Заявник, з одного боку, робить це за допомогою надання відповідних документів, а з іншого – під час співбесіди біля віконця. Якщо є протиріччя, виникають і запитання. Ми можемо лише порекомендувати завжди говорити правду. Постійно повторюються ситуації, коли подаються фальшиві або неправдиві документи. За це Посольство суворо карає – Кодекс передбачає відмову у наданні візи.

Утім, ми помітили, що наші клієнти доволі підготовлені. Лише в окремих випадках ми змушені пропонували доукомплектувати пакет документів. Проте це в жодному разі не є рішенням щодо візової заявки. Багато хто недооцінює значення співбесіди, надають інформацію стримано. Проте наше рішення залежить від отриманої інформації. Деякі клієнти розкриваються тільки під час ремонстраційної процедури, яка може тривати до трьох місяців. Тому правильно заповнена анкета та відкрита бесіда біля віконця зекономить клієнту багато часу.

Зараз Посольство повністю переробило свій присвячений візовим питанням сайт в Інтернеті й оформило його у сприятливому для клієнта вигляді. Тож наші клієнти мають шанс підготуватися ще детальніше, використовуючи вичерпну інформацію на сайті www.kiew.diplo.de. Окрім вказівок на те, як заповнювати анкету, там розміщені детальні пам’ятки з переліченням документів, які подаються разом з анкетою. Якщо щось не зрозуміло, ми пропонуємо звернутися до нашої рубрики, де подані відповіді на найпоширеніші запитання. Зрозуміло, що перелік запитань невичерпний, тоді у розпорядженні клієнта – телефон та електрона пошта.