Нашi Публiкацiї
Громадський моніторинг візової політики і практики країн ЄС в Україні. Аналітичний звіт та діаграми
Завантажити публiкацiюЦентр миру, конверсії та зовнішньої політики України та всеукраїнський консорціум громадських організацій «Європа без бар’єрів» презентують результати масштабного дослідження політики та практики видачі віз громадянам України консульськими установами країн ЄС після розширення Шенгенської зони (21 грудня 2007 р.) та набуття чинності Угоди про спрощення оформлення віз між Україною та ЄС (1 січня 2008 р), що було реалізоване за підтримки Міжнародного фонду “Відродження”. Дослідження здійснене у два етапи (липень та листопад 2008 року) шляхом опитування респондентів на виході з консульств (чи візових центрів). Вибірка складає 840 респондентів і охоплює заявників консульських установ 11 країн Шенгенської зони, що розташовані в Києві (10 консульств та візових центрів) та інших регіонах України (11 консульств) – по 40 заявників кожного консульства. Вибірка охоплює лише заявників, що самостійно проходили весь шлях отримання візи – від подання документів до одержання рішення.
Охоплені країни (в дужках – кількість консульських установ, охоплених моніторингом): Німеччина (1), Франція (1), Італія (1), Іспанія (1), Бельгія (1), Греція (2) – “старі” шенгенські країни; Польща (5), Угорщина (3), Чеська Республіка (3), Словаччина (2), Литва (1) – “нові” шенгенські країни.
Дослідженням виявлено наступні тенденції:
Позитивні:
• Зменшення загальної (в цілому по Шенгену) кількості відмов – до 8% (липень) та 6,6% (листопад), тоді як у попередні роки цей показник складав у середньому 12-14%.
Безперечним «лідером» за кількістю відмов у наданні візи є Іспанія – 22% у липні та 15% у листопаді. Серед «лідерів» також Франція (10% та 15% відповідно) та Чехія (11,9% та 8,3%). Серед країн, чиї консульства відмовляють рідше зі інших – Німеччина (2,5% у липні та 5% у листопаді) та Словаччина (7,4% та 1,3% відповідно)
• Поява нових технологій обробки візових заявок, що дозволили консульським установам деяких країн-членів ЄС (переважно «старих») скоротити загальний термін візової процедури та певною мірою подолати проблему черг. Термін розгляду візової заявки у «старих» Шенгенських країнах у понад 50% випадків складає до 1 тижня. Термін очікування заявників в чергах біля консульств «старого Шенгену» у більшості випадків не перевищує 1 години.
• «Старі» шенгенські країни видають 23,5% (липень) – 31,8% (листопад) багаторазових та 27% (липень) – 25,7% (листопад) безкоштовних віз, що є в 2-3 рази більше, ніж в попередні роки.
Найбільше з них видають багаторазових віз консульства Італії (36% у липні та 67% у листопаді) та Німеччини (23% та 60% відповідно). Серед «нових» шенгенських країн найбільше багаторазових віз видають консульства Угорщини (55% та 68% відповідно – абсолютне лідерство) та Польщі (45% та 43% відповідно). Найменше багаторазових віз видають консульства Греції (7% та 10% відповідно).
• Більшість опитаних достатньо позитивно оцінює загальну атмосферу спілкування з консульськими працівниками
• Результати другого етапу дослідження вказують на збільшення позитивних відповідей та оцінок заявниками консульств «нового Шенгену» та вирівнювання багатьох даних з показниками країн «старого Шенгену», тобто, поступове подолання найбільш відчутних негативних наслідків розширення Шенгенської зони.
Негативні:
• Ускладнення процедур і умов отримання віз у «нових» шенгенських країнах. У липні заявники констатували погіршення майже за усіма дослідженими параметрами: «зростання черг», «тривалість процедури», «вартість послуг», «вимоги до документів», «зрозумілість вимог та критеріїв надання візи» та «ризик отримати відмову». Втім, за даними листопадового опитування, спостерігався певний прогрес і вирівнювання ситуації, що частково зумовлено покращенням роботи консульств, але також і сезонним фактором.
• У більшості випадках ситуація з отримання віз у «нових шенгенських країнах є гіршою, ніж у «старих», зокрема, стосовно часу, проведеного у чергах (нерідкими є випадки очікування в черзі 2, 3, 4 і навіть більше годин) та тривалості процедури очікування рішення (біля чверті заявників чекали рішення понад 10 днів, що є порушенням Угоди). Ця ситуація зазнає сезонних впливів – навесні та влітку черги істотно зростають, взимку - знижуються.
• 23% (липень) і 40% (листопад) заявників «старих» Шенгенських країн свідчать про необхідність сплатити додаткові кошти посередникам (візовим центрам), внаслідок чого загальні витрати на візову процедуру перевищують 60 Євро замість граничної суми у 35 Євро, зафіксованої в Угоді про спрощення оформлення віз. Питома вага осіб, які вносять додаткові платежі посередникам, збільшується.
• До вступу у Шенгенську зону консульства країн Центрально-Східної Європи («новий Шенген») надавали візи громадянам України виключно безкоштовно. Тепер у більшості випадків (біля 70% в обох етапах дослідження) заявники цих країн мусили сплачувати консульський збір 35 Євро, лише біля 30% отримали візи безкоштовно.
• У випадку відмов у наданні візи у 2/3 випадків у липні та в 1/3 випадків у листопаді респондентам не пояснили причину відмови.
• Тривалість дії багаторазових віз у більшості випадків не перевищує 1-3 місяці. Лише 13-15% виданих багаторазових віз мають тривалість дії понад 6 місяців, що суттєво знижує їхню практичну вартість.
• Опитуванням не зафіксовано зменшення кількості документів, які вимагаються консульствами від заявників, що ставить під сумнів якість виконання Статті 4 Угоди, що регламентує вичерпний перелік документів на підтвердження мети візиту для окремих категорій громадян.
Окрім іншого, дослідженням виявлено, що абсолютна більшість українців, що подорожують до країн Західної Європи (біля двох третин) є жителями Києва, тоді як серед подорожуючих до країн ЦСЄ значну частину складають мешканці регіонів, насамперед, прикордонних з ЄС.
Найбільш численною групою українців, що подорожують до ЄС є молодь – особи віком до 30 років складають біля третини опитаних респондентів.
Отже, Угода про спрощення оформлення віз стала першим кроком у правильному напрямку, однак не змогла компенсувати всіх негативних наслідків, що зумовлені істотними змінами міграційних умов в Східній Європі за останні 8 років – насамперед запровадженням віз новими членами ЄС та їхнім вступом до Шенгенської зони.
З повним переліком графіків та діаграм можна ознайомититсь тут (в архіві у форматі PowerPoint)
