Ортопедія і травматологія

Хвороби

Реактивний артрит

Зміст статті:

Реактивний артрит – гостре негнійне запалення суглобів, що виникає на тлі або після перенесеної інфекції. При цьому збудники захворювання рідко проникають всередину суглобової сумки, і синовіальна рідина може залишатися стерильною.

Причини розвитку реактивного артриту

Ведучий механізм, що викликає реактивний артрит суглобів, – це не вплив хвороботворних мікроорганізмів, а патологічна реакція імунної системи людини проти власних тканин: суглобового хряща, синовіальної сумки, сухожиль. Такі зміни імунітету розвиваються внаслідок спільності антигенного складу деяких збудників інфекції і сполучнотканинних клітинних структур шкіри, суглобів, слизових оболонок.

Під час кишкової інфекції (сальмонельозу, иерсинеоз, дизентерії, клостридіозу, кампилобактериоза), урогенітального хламідіозу або захворювань дихальних шляхів, викликаних мікоплазмою або хламидией, імунна система активізується. Вона виробляє надлишкову кількість антитіл-кілерів і знищує збудника хвороби. В організмі, в тому числі і всередині суглобів, зберігаються лише «сховалися» всередину клітин організму людини дрімають форми мікробів і залишки невикористаних антитіл проти них. Вони і прикріплюються до схожих антигенним складом структурам суглобів, викликаючи їх пошкодження і запалення. Крім того, вони різко активізують повторну вироблення нових антитіл, жертвою яких через відсутність мікробів знову стають клітини хряща і синовіальних оболонок. В результаті виникає порочне коло, вирватися з якого можна тільки за допомогою лікаря-ревматолога, який знає, як лікувати артрит в реактивної формі.

Симптоми захворювання




Незалежно від мікроорганізму, що запустив реактивний артрит, захворювання має загальні характерні риси:

Виникає через 2-4 тижні після кишкової, урогенітальної або респіраторної інфекції.
У процес втягується частіше один суглоб, рідше – до шести. Це колінні, гомілковостопні, крижово-клубові, міжхребцеві, міжфалангові зчленування з одного боку.
Уражені суглоби набрякають, збільшуються в обсязі. Шкіра над ними червона і гаряча в порівнянні з тими, що оточують здоровими тканинами. Рухи болючі і різко обмежені. Можливо поширення запалення на сухожилля, розташовані поруч з синовіальної сумкою.
Виникнення артриту супроводжується вираженим порушенням загального стану: підвищенням температури тіла, пітливістю, головним болем, слабкістю.
Процес в більшості випадків закінчується повним одужанням, але може виникнути знову при повторних інфекціях.

Інші специфічні прояви і види реактивного артриту

Pеактивний артрит може супроводжуватися запаленням шкіри, серця, нирок, плеври, регіонарних лімфатичних вузлів, нервових стовбурів. Можлива поява ерозій на слизовій шийки матки, сечівника, порожнини рота.

Запалення може виникати поперемінно в різних суглобах («летючі болі»), і ніколи немає ранкової скутості. Це в корені відрізняє реактивний і ревматоїдний артрит. При ревматоїдному ураженні суглобів лікування реактивного артриту антибіотиками може різко погіршити перебіг захворювання.

Реактивний артрит у дітей, значно рідше – у підлітків і у дорослих, може бути раннім симптомом ревматизму. Це грізне ускладнення після перенесеної стрептококової інфекції: ангіни, стрептодермії, скарлатини, пики. Небезпека полягає в спільності антигенної структури мікроба стрептокока з серцевими клапанами, нервовими клітинами і клубочками нирок. Уже перша ревматична атака може запустити формування набутого клапанного пороку серця або важкого гломерулонефриту. Ось чому кажуть, що «ревматизм суглоби лиже, а серце кусає».

Особливо виділяють реактивний артрит – синдром Рейтера, коли імунне запалення суглобів обов’язково поєднується з ураженням слизової оболонки очей (кератит, ірит) і з запаленням сечостатевих органів (уретрит). Причиною захворювання є найчастіше перенесена дизентерія, а також тривале персистування (збереження) внутрішньоклітинних форм хламідій або гонококів – збудників урогенітальної інфекції. Хвороба проявляється переважно в молодих людей.

Способи діагностики недуги

Перш ніж буде призначено лікування, лікар-ревматолог обов’язково проводить ретельне обстеження пацієнта. Це важливо для визначення збудника захворювання і ступеня активності патологічного процесу, а також для виявлення сталася поломки в імунній системі. Доктору можуть знадобитися:

  • загальний і біохімічний (ревмопроби) аналіз крові;
  • допомога суглобам при реактивному артриті
    иммунограмма;
  • визначення титру антитіл до хламідій, гонококкам, збудників кишкових інфекцій;
  • загальний і мікробіологічний аналіз сечі
    рентгенографія суглобів;
  • пункційна біопсія з мікробіологічними дослідженням синовіальної рідини;
  • артроскопія;
  • Магнітно-резонансна томографія.

Результати обстеження допоможуть уточнити справжню природу ураження суглобів, вибрати правильний діагноз з безлічі артритів і призначити ефективну терапію.

РЕАКТИВНИЙ АРТРИТ – ЛІКУВАННЯ

На період вираженого запалення суглобів призначається постільний режим. Щадна рухова активність рекомендується аж до повного зникнення болю, припухлості та обмеження обсягу рухів. З харчування виключають високоалергенні продукти. За умови відсутності ускладнень з боку серця, нирок або сечовивідних шляхів ніяких інших дієтичних обмежень не потрібно.

Медикаментозне лікування реактивного артриту включає:

  • Курс антибіотиків (макролідів, фторхінолонів, цефалоспоринів, тетрациклінів) для знищення внутрішньоклітинних форм патогенних мікробів, що підтримують активність запалення.
  • Придушення агресивності імунної системи за допомогою спеціальних імуносупресивних лікарських препаратів або глюкокортикоїдних гормонів.
  • Нестероїдні протизапальні засоби. Представники цієї численної групи знижують біль, прискорюють стихання місцевих запальних проявів та покращують загальне самопочуття.

Необхідна особлива обережність з препаратами з групи імуномодуляторів і імуностимуляторів. При реактивному артриті організм може дати на них непередбачувану за ефектом реакцію, аж до посилення аутоімунного запалення суглобів.

To Top